Лікарі знають: формулу якісної та результативної консультації складає хороша комунікація та точна діагностика. Але як діяти, якщо одна зі сторін комунікації випадає? Якщо ваш пацієнт не чує/ не може говорити/ не розуміє вас? Чи реально досягти результату, використовуючи лише об’єктивні методи? Нумо розбиратися.
Навіщо це нам потрібно?
Пацієнти з вербальними, когнітивними порушеннями є однією з незахищених груп, вони частіше за інших схильні до ускладнень, більш відчувають тривогу та незадоволення консультацією, у роботі з ними лікарі частіше можуть припускатися помилок.
Лікарі рідко стикаються в роботі з такими пацієнтами, саме тому багато хто не надає питанню комунікації з ними належної уваги. Попри це, ми маємо допомогти таким пацієнтам полегшити контакт із нами.
Трохи важливої теорії
Альтернативна комунікація – різновид взаємодії без використання мовлення.
Пацієнти в такому разі:
– можуть розуміти мову, але не можуть говорити, і навпаки (ДЦП, порушення артикуляції);
– не використовували мовлення від народження або втратили здатність говорити (порушення слуху, інтелекту, РАС).
Окрім поняття альтернативної комунікації, є також поняття додаткової комунікації – коли пацієнт володіє мовою, але доповнює її невербально (БАС, дисфазія).
До інструментів такого спілкування належать:
- тілесні інструменти (міміка, жести);
- візуальні образи (літери, картинки, знаки);
- технології (застосунки, пристрої).
Розберемо їх трохи докладніше.
Найбільш поширеним інструментом є тілесний. Ми часто використовуємо його, коли приїжджаємо до країни, мови якої не знаємо. Жести та міміка прості у використанні, не потребують додаткових пристроїв і допомагають швидко пояснити, що нам потрібно.
Найчастіше пацієнти використовують жестову мову та макатонМакатон – це мовна програма, мета якої – дати можливість комунікації людям з обмеженими фізичними та інтелектуальними можливостями. Макатон використовує одночасно жести, графічні символи і мову..
Серед очевидних мінусів тілесних інструментів варто виокремити такі:
- показати можна тільки короткі фрази;
- для комунікації потрібно спершу привернути увагу;
- має працювати дрібна моторика рук.
Візуальні методи, як і тілесні, прості, але на відміну від останніх, для їх використання потрібно підготувати спеціальні картки. Водночас із цими інструментами комунікаційні можливості розширюються, а спілкування стає наочнішим, людина відчуває, що співрозмовники більше її розуміють.
Розроблені вже готові набори карток, які людина може підібрати під себе. Для зручності їх використання в 1985 році в рамках програми з аутизму була розроблена система PECS, яка не лише допомогла створити такі набори, а й послідовно почала вчити пацієнтів ініціювати спілкування, складаючи довгі складні фрази.
Попри бюджетність та легкість у застосуванні, носити їх завжди із собою досить незручно, крім того, забувши картки вдома, людина залишиться без можливості комунікувати.
У таких випадках у пригоді стають технології.
Насправді спеціалізованих програм на ринку чимало, наприклад, DisType, GoTalk Now трансформують друкований текст у мову, а DisQwerty зачитує картки після натискання всього однієї кнопки (натискати можна будь-якою частиною тіла).
Серед пристроїв найпопулярнішим вважається Tobii eye tracker, який за допомогою відстеження направленості погляду дав змогу використовувати комп’ютер, дистанційне керування предметами, генератор мови та навіть геймінг. Трекер розміром із пенал підключається до ноутбука/планшета (поки що тільки на ОС Windows), а керувати ним можна кліпанням або зупинкою погляду, у цей час не потрібно утримувати стійке положення тіла й голови (це важливо за ДЦП, БАС). Попри досить широкий функціонал, виробники залишають ціну доступною і постійно покращують свій пристрій.
Зараз багато пацієнтів не вибирають якийсь один спосіб комунікації, а комбінують усі перелічені вище, хоча застосунки використовуються найчастіше. Адже для людини залишається дуже важливим бути почутою і зрозумілою в моменті, і щоб слова, навіть якщо не власним голосом, але були вимовлені.
А тепер про практичну частину
У пацієнта з порушеннями комунікації складнощі можуть виникнути вже на початку контакту з вами, тобто під час запису на консультацію. Окрім телефонного способу зв’язку, обов’язковим має бути текстовий – за допомогою sms, електронної пошти чи месенджерів. Це стосується і проведення онлайн-консультацій – вони не мають обмежуватися лише відео-, аудіоформатами, обов’язково залишайте пацієнтові вибір.
Перед початком консультації потрібно визначитися з варіантом альтернативної комунікації.
Якщо пацієнт до вас ще не стикався із жодним із них (післяопераційні стани, інсульт), потрібно навчити його цих видів комунікації. Немає сенсу пропонувати складні програми та пристрої, спробуйте встановити контакт за допомогою карток «так» та «ні». Необов’язково друкувати їх і зберігати, достатньо знати, де за потреби їх швидко знайти.
Під час консультації такого пацієнта не зобовʼязаний супроводжувати родич, тому варто пам’ятати, що вимагати це від нього неетично та незаконно. Пацієнт може прийти на консультацію і самостійно, і в супроводі спеціального перекладача. Послуги таких спеціалістів ви можете запропонувати йому самі. Знайти їх можете тут.
Якщо пацієнт прийшов один, можна скористатися програмою InterperNow – той самий перекладач, тільки онлайн (знову ж таки, якщо пацієнт уже знайомий із таким різновидом контакту).
Що ще важливо?
1. Говорити розбірливо. Ваші слова мають бути зрозумілими, не вимовляйте складні конструкції. Одна фраза – одна думка.
2. Чітко артикулювати. Ваші губи мають виділятися.
3. Не кричати. Людям, які використовують слухові апарати, це спричиняє дискомфорт.
4. Письмове мовлення. Використовувати цей метод лише якщо на це погодився пацієнт.
5. Підтримувати слова жестами, мімікою. Можна показати на собі щось, підказати пацієнтові, як продемонструвати, якщо йому буде боляче.
6. Ставити прямі запитання. У деяких випадках (деменція, хвороба Альцгеймера) краще ставити чіткі прямі запитання, на які можна дати однозначну відповідь. Ставлячи відкриті запитання, ви можете не отримати відповідь.
7. Спілкуватися спокійно та шанобливо.
Пам’ятайте: порушення комунікації не тотожне інтелектуальним порушенням чи недієздатності.
