Хіба що лінивий наразі не згадує тему особистих кордонів: «Він/а перетнув/ла мої кордони!», «Це порушення моїх кордонів!», «Треба вибудовувати кордони». Здається, що вживання цих словосполучень уже є тригером. Чому питання особистих кордонів важливе та як воно дотичне до лікарської практики, розберемо нижче 👇🏻
Та що таке ці ваші «кордони»?
Цитуючи вікіпедію, «кордон – це реальна чи уявна лінія в просторі чи часі, яка відокремлює один об’єкт від іншого».
Може здатися, що таке визначення ближче до поняття державних кордонів, але з особистими кордонами все працює так само.
Кожен із нас – окрема, не схожа на іншу держава, зі своєю автономністю, принципами, законами та внутрішнім розпорядком. Ми знаємо свої тілесні кордони в просторі, і лише ми визначаємо власні ментальні кордони.
Відповідальність за їхнє визначення та відчуття лежить лише на нас.
Це ключовий момент: інша людина не зобов’язана знати, де проходять ваші кордони. Якщо взаємодія вам не підходить із будь-яких причин, саме ваше завдання її припинити чи скоригувати. Це ж стосується й інших, тобто дізнатися, де кордони людини, ми можемо лише у взаємодії із нею. Те, що вам може здаватися звичайним і прийнятним, для іншого виявиться червоним прапорцем.
Саме тому універсального рецепта вибудовування стосунків просто немає. А вся мірна шкала переходу ваших кордонів – всередині вас. І якщо вам здається, що кордони перейшли – вам не здається.
У лікарській практиці більшість взаємовідносин регламентована протоколами чи етикою. Однак є і межові ситуації, позицію щодо яких краще сформувати вже на березі.
Лікар vs пацієнт
Розглянемо природу взаємовідносин лікаря та пацієнта.
Попри тенденцію до рівності, лікар у взаємодії з пацієнтом завжди перебуватиме в привілейованому становищі – він орудує необхідними знаннями та досвідом, а пацієнт – у більш вразливому, через стан здоров’я та потребу в допомозі лікаря. Цей, на перший погляд, дисбаланс врівноважується відповідальністю, яку несе медпрацівник, і тим, що відносини пацієнт/лікар чесні та прозорі. Якщо вважати повноваження лікаря владою, то в основі порушення кордонів однієї зі сторін буде боротьба за неї чи зловживання нею.
З боку лікаря перетином кордонів можна вважати будь-який мотив чи дію, яка не пов’язана з доглядом за пацієнтом.
Також є різниця між перетином кордонів та їх порушенням. До перетину кордонів можна віднести ситуації, коли лікар керується добрими намірами та діє для пацієнта (незапланований дзвінок/sms пацієнту, щоб дізнатися про його самопочуття).
Поняття порушення кордонів має однозначно негативне забарвлення (наприклад, будь-який різновид сексуалізованого насильства).
Вважається, що найбільше схильні до перетину кордонів недосвідчені лікарі, фахівці, які мають труднощі в комунікаціях, які зловживають алкоголем і психоактивними речовинами, у стані депресії, а також із нарцисичним розладом особистості. Це зовсім не означає, що інші лікарі із цим не стикнуться: стрес, ви відвернули свою увагу – і.. привіт, скарга!
Найчастішими прикладами порушення кордонів є:
- Прізвище. Звернення до літніх пацієнтів «бабуся», «дідусь». «Сонечки», «котики» – туди ж. Перехід на «ти», обговорення особистих питань.
- Осуд стану пацієнта, його способу життя.
- Поради, що не стосуються догляду та лікування.
- Тактильна взаємодія, не обумовлена лікувальними маніпуляціями, або раптова. Цей пункт дуже важливий, перед будь-яким дотиком до тіла пацієнта потрібно повідомляти йому, навіщо ви це робите і як він це відчуватиме. І лише у такому порядку: спочатку – ваш коментар, потім – контакт. Будь-який випадковий дотик, «поплескування по плечу», «взяти за руку» під час повідомлення поганих новин може бути витлумачений неправильно.
Як бачите, більшості пунктів цього списку можна уникнути, якщо поважати пацієнта і грамотно з ним комунікувати.
А що робити, коли кордони порушує пацієнт?
Розберемо найчастіші ситуації.
1. Пацієнт не приходить на консультацію, не попереджаючи чи попереджаючи менш ніж за добу.
У медустанові, де ви працюєте, має бути чітка і прозора система запису на консультацію. Пацієнти мають бути обізнані про те, що скасування консультації можливе не пізніше, ніж за добу. Найкраще це працює, коли запроваджено систему повної чи часткової передоплати, і в разі недотримання домовленостей сума не повертається. Така система має бути зворотною, тобто кошти повертатимуться й пацієнтові, якщо консультація не відбулася з вини лікаря.
2. Пацієнт просить ваш номер телефону.
Саме із цією ситуацією в лікарів виникає найбільше складнощів. Давати особистий номер можна вкрай обмеженому колу пацієнтів і лише якщо ВАМ треба проконтролювати стан пацієнта. Якщо дзвонити буде пацієнт, а не ви, повідомте конкретно, у який час і в які дні будете на звʼязку. Тривожним пацієнтам, для консультації щодо здоровʼя сестри троюрідного дядька пацієнта, особливо тим, хто на цьому наполягає, цей варіант зв’язку не найкраща опція.
3. Пацієнт просить консультації в соцмережах.
Що ми відповідаємо таким пацієнтам? Праааавильно! Записуватися на консультацію. Так, усіх дуже шкода, так, багато часу таке спілкування не займає. Але якщо ви в такий спосіб знецінюєте свою працю, як пацієнти будуть до вас ставитися?
4. Пацієнт, який приходить на консультацію без попереднього запису.
Ніщо так сильно не забирає час та сили, як ситуації із позаплановими консультаціями. І як би молоді лікарі не хотіли бути добрими та чуйними, у цьому питанні їхні кордони мають бути максимально жорсткими.
Організацією та якістю консультації займаєтеся ви. І тільки ви несете за це відповідальність. Кожен пацієнт, який приходить до вас, має чітко знати, що про запис до вас він має подбати сам, і це вас не обходить. Ви можете стикнутися зі скаргами, криками, образами та іншими маніпуляціями (кожен лікар через це проходить), але, як і в пункті вище – повага пацієнтів до вас народжується з вашої поваги до себе і свого часу.
5. Пацієнт виявляє щодо вас будь-які натяки/дії сексуального характеру чи фізичне насильство.
Якщо ви підозрюєте, що пацієнт на це здатен – не залишайтеся з ним наодинці. Будь-який натяк має бути припинений. Ваша безпека понад усе. Фіксуйте в амбулаторній картці всі слова та дії, як ваші, так і пацієнта.
Лікар vs колеги
Крім пацієнтів, питання щодо визначення та дотримання кордонів можуть виникати й з колегами.
І якщо з пацієнтами ролі гранично зрозумілі, то в середовищі, де ви бачитеся з людьми щодня упродовж кількох годин на добу, баланс у професійних стосунках може порушуватися. Для його підтримання рекомендується дотримуватися ієрархії всередині команди й розділяти дружні взаємини та робочі. Це зовсім не означає, що дружити заборонено. Важливо, щоб кожен учасник розумів, що в процесі роботи жодні відносини, окрім професійних, не стоять на першому місці.
Якісна лікарська комунікація під час консультації та поза нею ґрунтується на прозорості та чітких домовленостях. Відхилення від заданих меж або їх розмиття призводитиме до непорозуміння, домислів та маніпуляцій.
Зовсім не обов’язково ставитися до порушення кордонів як до чогось жахливого – це лише індикатор, коли у відносинах щось йде не за планом.
Бажаємо приємних консультацій 🙂
